Зітхає тихим смутком листопад
І потай підморгує до мене:
--Ти не бентежся, не скоро снігопад,
Ще листя не все зронили клени.
У долі твоїй впав ще один рік…
Не переймайся дуже тим, даремно…
Я втратив їм, опалим, уже лік.
Що вдієш, стається це системно.
Зірки також згорають кожен день
Й без сліду зникають в піднебессі.
Весною цвіт обсиплеться з вишень,
Щезає десь-то час. Й ти змирися…
До тебе ще прийде не раз весна,
Й світ знову завруниться бруньково.
А з вирію повернеться вона,
Надія… Повір моєму слову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812598
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2018
автор: Valentyna_S