На іконі неба — місячний серпанок,
І сумують зорі у своїх світах.
Тихо йде навшпиньках обережний ранок —
Залишає світло в потайних слідах.
В срібному мовчанні блідолиці тіні
Відкривають сцену сонячних заграв.
Спалахи танцюють в райдужнім сплетінні
І спивають роси з обважнілих трав.
Пильноокі блиски крають видноколи,
Витісняють темінь в шахту протиріч.
Пагорби видніють і розкішні доли.
Тулиться світанок, і зникає ніч
На іконі неба.
4/11/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2018
автор: Lana P.