Ходить осінь чарівниця по моїй землі,
Все малює своїм пензлем в барви золоті...
Одягла у жовту сукню молоду вербу:
Хай побачить свою вроду й прожене журбу...
Далі осінь малювати пішла у саду,
Вже на вишні червоніє листя до ладу...
Трохи пензлем покропила - засіяли враз
Айстри пишні... Хризантеми заспівали джаз...
В гай швиденько вже майнула, бо ж пора й туди,
Зачекались там на неї клени та дуби…
Малювала їх старанно, щоб не пропустить,
Щоб усе було у барвах… Все хай багрянить…
Вправно осінь малювала... Час перепочить...
Зажурилась вона трохи... Дощик моросить...
Шкода стало їй усе це... Всю оцю красу,
Скоро вітер позриває... Трохи б ще часу...
Треба встигнути їй трохи... Зовсім мало ще,
На узліссі залишилось одне деревце...
Мить одна - і все готове... Ой, яка ж краса!
Та й собі вдягла коралі... Їй бо ж до лиця...
Ті коралі на калині, мов вогонь, горять,
Лине пісня журавлина... Журавлі летять....
Осінь глянула угору та маха їм вслід:
Буде хай безхмарним небо та легким політ…
Анатолій Розумний
05.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812691
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2018
автор: Анатолій Розумний