Взяв сон мене за руку і повів,
забутими стежками у дитинство.
Там рій сусідських бджілок гомонів.
Там із горобини таке намисто
вдалося нанизати, що ніхто
не бачив ще чарівнішої дами.
І найстрашнішим жахом там було,
в юрбі, на крок хоч, відійти від мами.
Бабуся там. Весела і...жива.
В руках смачнющі буханці та паска.
Для всіх повчальні віднайде слова.
Її любов безмежна, як і ласка.
Свята завжди веселі й голосні.
І теплі ночі в затишку кімнати...
Як добре, що принаймі уві сні,
я можу там хоч інколи бувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812746
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2018
автор: Юлія Сніжна