Хоч вітрами гуде всюди осінь,
Свіжі квіти сміються ще й досі:
В різнотрав’я стрибнув деревій,
Білі очі до неба підвів,
Просить осінь дощами умити,
Бо без них важко квіточці жити.
А з садка хризантема благає –
До зими відцвістись не встигає.
Осінь мудра дивилась на це
Тай сховалась аж за озерце –
Хай природа іще поквітує,
І з водою іще пожартує:
Кине хвилькам погратись листок –
Хай померзне вербиці синок,
Очеретом його полякає…
Осінь нинішня саме така є.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812849
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.11.2018
автор: Ганна Верес