Коли останній потяг відійде
З напівпустого Львівського вокзалу
Гаряче серце стане вмить бліде,
Бо відпустити сили ще замало
Холодний погляд стомлених очей,
На двох один квиток у порожнечу
Солоний дотик губи обпече –
Химерний подарує шанс на втечу
Та не піду ловити стрімголов
Весни останні сонячні проміння
Цілуй, допоки ще не охолов
Тепер і тут, ця мить коротка й тлінна
Ступити крок залишилося нам
Бо Ти - це Я, нам більшого не треба
Ми дякуємо смертним лиш богам
Хоча навіки поєднало небо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2018
автор: Тарас Слобода