Співають сиві хлопці про Афган.
Гітарам душі рвуть, прикривши очі.
Знов навертає пам’яті екран
Війну, що страшно іклами скрегоче.
Її звірячий пінявий оскал
Біжить по кадрах пам’яті, як згуба.
А поза ним, у мареві, Москва
І веж кремлівських виїдені зуби.
Війна жбурляє в цей старечий рот
Смолисті, кров’ю поєні, тюльпани,
Але вони на землю всіх широт
Відскакують, щоб матерів поранить.
Співають сиві хлопці про Афган,
Викрикують слова із болем, хрипло,
Мов хочуть догукатись крізь туман
До гір?.. До нас?.. Чи до братів загиблих?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2018
автор: Ніна Багата