Зникла літня заполоч в траві,
золотим шитвом бравує осінь.
Передзвоном храми вікові
відізвались в листі стоголосім.
Не затьмарить куполи, та все ж
погляд в жовтих кронах заблукає.
Золотом на просторі без меж
осінь плащаницю вишиває.
У полях мережками стерню
непомітним рухом торочила.
Золотого запалу вогню
зупинити й дужому несила.
У природі древнім тим шитвом,
тільки й осінь вишивати вміє.
Та тріумфу не здобути двом:
є сильніша – Київська Софія.
20.09.2018
На фото світлина з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813057
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2018
автор: Галина_Литовченко