Жінки, нам чоловікам,
Голови морочать.
Завжди їм все щось не так,
Чогось від нас хочуть.
Перебрав я тих жінок,
Скажу вам не мало,
Яких тільки не було…
Всяких вистачало...
Ось зустрілася мені
Не жінка - Венера!
Я до неї залицяюсь -
Зве міліціонера.
Захищатися я став…
На бік повернувся,
У холодному поту
Нарешті проснувся.
Може б ще трохи поспав,
Якби не Венера,
Що невчасно позвала
Міліціонера.
А я сонний очі тру,
Думка лиш витає,
Ну для чого позвала
Того поліцая…
А було нам так приємно!
Не хтів їсти-пити,
Щоб з тобою, щебетухо,
Не тільки говорити.
І насниться ж отаке !
Не жінка, а холера…
І навіщо нам присутність
Того міліціонера...
05.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813130
Рубрика: Гумореска
дата надходження 08.11.2018
автор: Веселенька Дачниця