ДУША ЯК МАЛА ДИТИНА
А душа, як мала дитина...
прагне, ласки тепла любові...
безборонна ніжна ранима,
плаче, як пораниш до крові.
Не потрібно, золото -срібло,
а святості скарби духовні-
нахилити , сонце і світло,
щоб зцілили -думи молитовні.
Не розпинай, її на хресті!
вона впаде у відчай, розпач-
і не згуби людину в собі,
ти християнин, а не палач.
Захисти, її від ворогів...
від недруга, заздрісних очей,
і не рубай, крил із гострих слів...
подай, руку серед темних ночей.
Не літай, як орел високо...
та ходи по землі ногами,
бо впадеш у море глибоке,
акули зіжруть з потрахами.
Хай твоє серце не лютує...
віднайде, спокій і мир душа,
як змія на жертву не чатує...
люби, ближнього- радій душа.
Будь крихтою хліба -причастя...
із мертвих ,-воскреси, оживи...
сяй, зіркою і даруй щастя,
і по між тисячі зір світи.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813137
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 09.11.2018
автор: Чайківчанка