Ти приходиш у снах, теплим поглядом Всесвіт руйнуєш,
Не торкаючись губ зводиш плани усі нанівець
Та залиш тільки знак, моє серце з твоїм дисонує
Може я не поет, та збрехати не дасть олівець
Я так довго блукав в лабіринтах безглуздих обставин
У погоні втрачаючи весь до романтики хист
Ти надію залиш /на субтоні кохання октави/
Доридати таки, дописати омріяний лист
Я тебе віднайшов у задвірках забутих мелодій
Ти сіяла мов зірка, а інші – начхати на них!
Жаль, що в справах амурних, у тридцять – всього лише злодій
Що безглуздо краде перші промені сонця в сліпих
Поцілуй же мене, щоб тобою удосталь напитись
Тих п’ятнадцяти літ не чекав би й невірний Фома
Я ж чекатиму вічність, а ти – обіцяй хоч приснитись
Бо зневірений принц свою мрію мов щит обійма
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2018
автор: Тарас Слобода