Життя для щастя нам дало усе прекрасне.
А хто його псує? Людина. Тобто ми.
Отож життя — це Бог. Це очевидно. Ясно.
А ось диявол — це брудні людські уми.
Життя є чисте. Звідки ж бруд? Із егоїзму.
Диявол — він. Людину відділяє він
Від чистого життя, від щастя і в залізну
Тісну жадоби кліть ув'язнює навік.
Навік, якщо не лікуватися від нього —
Від відокремленості серця від життя,
Від відокремленості розуму від Бога,
Від відокремленого світосприйняття.
09.11.2018, Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813152
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2018
автор: Петро Рух