Іду по полю… Вже глибока осінь…
Нові хліба відправили клини.
Серце співає і у Бога просить,
Ще теплої в природи данини.
Змінило кольори давно Полісся,
У мул залізли жовті карасі.
Останній лист і той кудись подівся,
Його не стало в осені на всіх.
Грузне земля - ні вітру, ні пташини,
Осінній дощ готує ліс до сну.
Біжать на схід густі-густі хмарини,
Водою заливають борозну.
Та щоб не говорили в світі люди,
Я свою осінь в серці понесу.
І хай в житті вона не раз ще буде,
Бо пізня осінь має теж красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813244
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2018
автор: СЕЛЮК