Стеле осінь під ноги золото,
Поміж ним – листя геть іржаве…
Загубився десь дятел з молотом,
І душа від журби тужава.
Плаче осінь дощами сивими,
Листопад ними наближає,
Та берізки стоять-щасливість
І милуються урожаєм
Тих масляток, що притулилися,
У картузиках, у мокреньких.
Вони дощиком теж умилися,
Тому свіжі і молоденькі.
І ховаються між туманами
Деревця тут. Вітри дрімають.
Силуети снують оманливі –
Грибники урожай збирають.
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813282
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2018
автор: Ганна Верес