Твоє життя тепер на скронях,
Так вік літами заповів!
А я тепер в своїх долонях
Веду життя- своїх синів.
Мов свічка,вечір догорає,
А я ніяк все не засну!
Мій спопин серце напуває,
Як сонце п"є свою росу.
Тут я і ти! Зажмурю вії!
Біжу щодуху на поріг!
Які ж солодкі були мрії,
Як мамин з вишнями пиріг.
Ох, пам"ять, ти така гостинна!
Лечу в дитинство навпрошки!
Я до сих пір іще дитина
Допоки, Мамо, живеш ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813364
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.11.2018
автор: Зоряна Квітка