Я вранці прокинувся, подумав про неї,
У східній частині серця мого,
Відбувся воєнний конфлікт,
Когось знову вбили, а хтось переміг.
І серце застукало, ніби настирний поштар, що з самого ранку конверт вже приніс.
Безжалісно барабанить у двері ,аби тільки підпис поставив.
Я знову подумав про неї.
І воїни серця кричали до мене:
"Ти можеш загинути!Припини!"
Та я не зважав, я думав про неї щомиті,
Я мислив про очі, про губи, зіниці.
І образ її не забути ніяк,
Вона як ікона у храмі,
На неї мені лиш молитися,
Я думав про неї, втративши кнопку "STOP",
Та раптом відбувся вибух страшенний.
Із грудей моїх летіли сердечки маленькі,
Кохання лилось, як з-під крану,
Солдати усі, що серце моє берегли,
Загинули до останнього...
Безстрашно вони боронили мене,
Все вірили, що врятують, що зможуть, що не загинуть і повернуться додому.
Та я був одержимий тобою і дав їм загинути всім,
Тепер я беззахисний, ніби лань і серце моє відкрите для тебе,
́́Люби або знищ, обирай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813472
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2018
автор: Кирилл Падухевич