Прав вітер землю із дощем,
На ранок - морозець.
Під крижаним вона плащем,
Як дзеркало з кінця в кінець.
Вчителькою працюю у селі,
Зі мною сталася пригода.
Не привиділось таке мені,
Розповісти маю нагоду.
Усе блещало навкруги,
У чоловіка авоська над собою.
Одягнути хіба що ковзани,
Бо неможливо стати ногою.
Ішов він по той біч,
Чомусь за ним спостерігала.
У ній курячі яйця ніс,
А тут переді мною яма.
Коли лишилася по заду,
Чоловік упав на тому боці.
Крига не стала на заваді,
Швидскість росла у кожному кроці.
Переступаючи швидше ногами,
Встигла йому допомогти.
- А яйця ваші з вами,
Невже іх потовкли?
- Із ними все в порядку,
Болить у мене голова.
Виношу вам свою подяку!
- Нема за що! - промовила я.
Повернула голову у бік,
Та ледве не впала.
Ішов зовсім інший чоловік,
Уявіть, як себе почувала.
Зашарілась я умить,
Вогнем палало обличчя.
Отакий сором пережить,
У сні таке не присниться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813501
Рубрика: Гумореска
дата надходження 11.11.2018
автор: Валентина Ярошенко