Не йму я віри вам, політикани марнославні,
Мого народу; гніт, ганьба, тенета і канва,
Ми не живем, а виживаєм в тяжкій праці,
Держава – забавка для вас, азартна гра.
Ви не державники ви суть пристосуванці,
Для кого бізнес, декому сім’я,
Понад усе, ну а нарід,
А він як віл у пасці,
Ба більш, у підлабузників Кремля.
Прозрійте і нарешті зрозумійте,
Що до загибелі веде широкий шлях,
І зупиняти боротьбу не смійте,
Москаль ось тут, а с того краю лях.
Правий поет, пророче сильне слово,
В серцях не замовкає не на мить,
Борімося, і переможем безумовно…
Це наш останній бій, і нас не зупинить.
Нехай підуть у забуття пройдисвіти огидні,
Шипить гадюка «Ю», а ось іще один хамелеон
Міняє колір знов під краєвиди рідні, -
Брудний, огидний, чорний ПАНТЕОН.
Не йму я віри вам, ні справам ні словам.
Мій нерозважливий, довірливий народе,
Знов вибере козу, чи то козла,
Які спаплюжать честь українського роду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813570
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.11.2018
автор: CONSTANTINOPOLIS