Спалює крилонька осінь в саду,
Юність лишилась на згадку.
Мов по жаринках, до тебе іду
Через кармінову кладку.
Молиться небо сліпому дощу —
Скрапують рисками сльози.
Ти не сказав: «Зачекай, я прощу», —
Душу скували морози.
Топиться жаль на вогненних вустах
Серед розкислої мряки.
Сум оселивсь на самотніх листках,
Виють вітри-забіяки —
Рвуть почуття в пуповині надій.
Світлом умилася днина.
Вдалеч пішов — значить, був ти не мій.
Я — не твоя половина.
10/10/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2018
автор: Lana P.