Я так втомивсь, немає більше сил.
Я б все віддав, щоб трохи відпочити.
Піднятись до зірок на небосхил
І там спокійно серед них пожити.
Хоч вже в роках, та мрія є в душі,
Лише на мить попасти в диво-казку.
У світ веселки, де не йдуть дощі,
Де на обличчях не буває маски.
Якби крильми Господь благословив,
Щоб міг з коханням в небеса злетіти.
Щоб по ночах співав, не вовком вив
І міг хоч трохи в спокою пожити.
Так лагідно, як подих вітерцю,
Щоб довго ще струна бриніла в серці
У затишку п’янкого ялівцю,
Лише піано, щоб без різних терцій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813658
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2018
автор: СЕЛЮК