***
Коли дивлюсь на небо, то радію –
весь простір мій – від поля до небес!
Неначе відбувається подія
при світлі сонця, при зірках чи без.
Людина – всесвіт і мала краплина,
в якій безмежний світ відобразивсь.
Між небом і землею думка лине.
Молитва досягає образів…
Коли дивлюсь на небо, поруч мрія:
десь там життя, я вірю, також є.
Далеке світло через час зоріє –
і входять зорі у життя моє.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813678
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.11.2018
автор: Надія Хвиля