Трапляється, на двох сусідів – хата.
І двір, і хвіртка – спільний капітал.
Тож мимоволі бачиться багато.
Це – як живий щоденний серіал.
…Заходить в двір сусід, точніше – влазить
І вкотре аж синіє від злоби.
До жінки: «Знову треба щось?! Зараза!
Тобі й самій тут нічого робить!
На кожен кілограм твоєї туші
Ділов домашніх тільки на сто грам!
І не свердли очима! Не примушуй!
Це не горить! Кінчай свій тарарам!..»
А вранці: «Ти ж у мене найгарніша!
Пампушечка! – Свіженька, мов роса!
Ти прикидай тут що та як, вирішуй.
Увечері усе зроблю я сам…»
А завтра інші фарби та етюди,
Ті, що в сімейних буднях ряботять…
На линві отакої амплітуди
У багатьох тримається життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2018
автор: Ніна Багата