Буйно квітнуть ружі.
Лягає вечір на місто.
Ми стали безмежно байдужі.
І щось міняти вже пізно.
Накину ж на плечі коцик.
Закрию двері залізні.
Ми думали, що ми схожі
Насправді - нестерпно різні.
Сонце втече за хмари.
Бо люди йому так огидні.
Не цінуємо, що б не мали.
А після плачем, що злидні.
І ти уже знищив му душу.
А я твоє витягла серце.
Зірву при дорозі ружу.
Закрию розпахнуту дверцю.
Зів'яли пахучі ружі.
І ніч упала на місто.
Ми стали такі байдужі.
Занадто...занадто пізно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2018
автор: olha_lypneva