Життя біжуче, котиш, не спинити?
Та де? На щастя – таїна твій час...
І віддзвенить шлях й коників копита,
як догорить останняя свіча...
Як жив цей світ, коли мене не бу́ло –
своїм шляхом він буде далі йти...
Так хочеться – моє моління б збу́лось,
щоб люд прийшов до мирної мети.
Щоб став мудрішим і далекоглядним,
Планету знищити сьогодні можна враз!
Резерв скінчився – бути безпорадним,
чи не останній залишився час?...
Довірив Бог ось цю красуню Землю –
на ній ліси, річки, моря, поля.
Живіть в любові між собою й з нею,
хай щастя й радість дім ваш веселять.
14.11.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.11.2018
автор: Променистий менестрель