***

Розростаються  тво́ї  слова  у  мені.
Гли́боко,  міцно  корінням  сплітають  осердя
почуттям,  що  плющем  загортають  всі  дні.
Межі  безжально  стинають.  Прошу  милосердя,

та  невпинно  вживаються  в  душу,  ростуть,
розум  тихенько  всипляють,  міняють  свідомість.
З  логіки  серце  кепкує:  "Вже  не  в  тім  суть  -
разом,  чи  ні  -  суть,  що  вкраплені  ви  в  невагомість."

Обтинай  скільки  хочеш  пестливих  слів  пух,
ку́чері  ніжностям,  ту́жним  зітханням  протяжність,  -
розпочато.  Любові  не  спиниш  вже  рух.
В  тебе  вростаю,  цвіту  я  коханню  у  вдячність.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2018
автор: Мар’я Гафінець