Ми неодмінно з часом постарієм,
усі без виключень впіймаєм сивину.
Частина з нас, лиш непомітно тліє,
а дехто ще й не бачили вогню.
Хтось розгориться полум’ям до неба,
а хтось вугіллям зляже у землі.
Комусь тих крил летіти і не треба,
а хтось без них не вирветься у світ.
Когось зупинить слово у дорозі,
комусь і скелі не вкоротять вік,
а хтось життя триматиме в облозі,
століттями – із року в рік, із року в рік.
Ми неодмінно з часом постарієм,
усі без виключень зустрінем сивину
та то не привід відцуравшись мрії,
вдягнувши камінь йти на глибину.
12.11.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2018
автор: Олександр Чорний