Лежу я заметом у білій постелі,
Зринаю-тону в її білих пастелях.
Прозорим
по-білому
карими пишу по стелі.
Почуваюся кучугурою сніжною серед оселі.
Не зійду з ліжка сніговою лавиною,
розтану тут снігом,
вмру чудно́ю дитиною.
Я дозволила собі щастя
почуватися не винною...
та у спину знову гате слівце
"так і не стала людиною".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813977
Рубрика:
дата надходження 15.11.2018
автор: Яна Бім