Голодомор. Було. Шукати винних?
Не допоможе мертвим правда нині.
Та конче необхідна для живих,
Щоб розібратися в страхах своїх.
Десь в підсвідомості зосталась пам'ять:
Життям фізично завжди шлунок править.
Ми їжу занесли у ранг святині.
Не зрозуміти ігор з нею нині.
Бо кожного, мене, наприклад, бабця
Лякала, не доїм хліба окрайця,
Шматок той бігатиме все життя
За мною. Генетичне сприйняття.
Весілля, поминки – центрова їжа.
Колись минеться, та сьогодні свіже.
Хоч вже давно не їли лободи,-
Не відпускає відчуття біди.
З глибин віків формується характер:
Ми не пізнаємо себе без правди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814015
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.11.2018
автор: Пісаренчиха