Туман ярами повзе з левади
Як п’яний сон,
Світ Божий тихо, злодійкувато
Бере в полон,
Простягне щупальця волохаті
Сягне до хмар,
І Сонцю зранку не подолати
Таємних чар.
Воно промінчик пошле на Землю -
Свій оберіг,
Туман ярами сповзе таємно
У свій барліг.
У сяйві Сонця день засміється,
Немов дитя.
Тепло і світло у кожне серце
Несе життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814063
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.11.2018
автор: Людмила Григорівна