* * *
Той, в кім Любов не золотіє,--
Той не живе, а животіє!
* * *
--Читайте свіжі вісті:
Уже їм літ зо двісті!
* * *
Здалеку—такий чудовий гай!
А зблизька—загиджений, гай-гай!
* * *
Коли вибухне гнів Богів—
Буде нам не до пирогів!
* * *
Як Улесників-Лакиз поблизу немає—
Кожен гузно собі сам вилизувать має!
* * *
--Гей, винищувачі їжі,--ось вареники вам свіжі:
Налітай—та уплітай!
* * *
Зникло моє щастя ген за далиною…
Нуджу білим світом,--а світ нудить мною!
* * *
Ковтнеш цього життя гіркі пілюлі—
Та й спать в Колиску Вічну: «Люлі-Люлі!»
* * *
То завше так: надбаємо самі собі біди,--
А потім і не знаємо подіть її куди!
* * *
Не хоче сталь Злодій кувати—
Ось і живе злодійкувато!
* * *
--Я не гуманіст—Гуманоїд:
Хто наступний в мене на обід?!
* * *
У невдах—зриває дах,
А везучі—діти сучі!
* * *
--Не з’єднати нам повік доль, Красуне:
Кожен поїзд по своїх рейках суне!
* * *
--Чим тебе, Ісусе, я порадую?
--Хіба нічим, Юдо?—Радуй Зрадою!
* * *
Хтось—втрачає, хтось—хапає…
Отже, Світ щось таки-має!
* * *
І мрії золотії, і щирий поцілунок—
Усе йде на офіру Божку, що зветься «Шлунок»!
* * *
Він—майстер-Кат, король Сокир,--
І мізки в нього набакир!
* * *
Пожади наші давно не свіжі:
«Тепла та ласки, розваг та їжі!»
* * *
Вір у Майбуття—воно гряде:
Не одну «свиню» ще підкладе!
* * *
Хоч ти яке «Цабе»--надміру не хвались:
Здолає і тебе всевладний Час колись!
* * *
Божі Світи не мають меж:
До всього руки не діймеш!
* * *
Життя складається з Хвилин…
О, вічний плин Хвилин! О, плин!!!
* * *
--О, дороги,--куди ваш біг?
--До закінчення всіх доріг…
* * *
Зазирнув за Буття,
А там—сон Забуття…
* * *
«З Екзюпері»
Треба люблячи жить—Бог Любові учив…
Пам’ятай же про тих, кого ти приручив!
* * *
Вселюдської Згоди знайти в світі годі,
А кривди й сваволі—повсюдно доволі!
* * *
Борони, Боже, нас від лих,
А головне—від нас самих!
* * *
Загризає Вовк Вовка:
Вовча дружба отака!
* * *
Що то за яса?---Пес кусає Пса:
Посварила Псів гнила ковбаса!
* * *
Любов братерська—Божий Еліксир…
Та для чужинців ми—лише Ясир!
* * *
Розбилась Іллюзія—і сльозами ллюся Я:
Нема Раю Божого—де не подивлюся Я!
* * *
Не винен Він,--бо з генів Герострат:
Він—демон руйнувань, Він—демон страт!
* * *
І там—зрада, і тут—зрада…
Тільки Смерть—Душі розрада!
* * *
Кожному—своє: Народ—бідує,
А Еліта—палаци будує!
* * *
Влада—ласо жує,
А Народ—ледь жиє!
* * *
Без тернів та офір—
Не сягнути до Зір!
* * *
Де свинопаси—Газди Влади,--
Бідує Нарід без розради!
* * *
Чи хто жде, а чи не жде,--
А Біда незвана йде!
* * *
Недоуми при владі—
Держава в безпорадді!
* * *
Нова Еліта—нова і слава,
Нова потуга, нова держава!
* * *
Дарма на сусідів гірко нарікати:
Корінь зла потрібно у собі шукати!
* * *
Кого ж народила Імперія-мама?
--Імперського Хама!
* * *
В тім, що хами—то є хами
Винні татусі та мами…
* * *
Взялись гуртом та азартово—
І діло вмить уже готово!
* * *
Філософія Вола завше добра, а не зла,
Але зовсім не така філософія Вовка!
* * *
В Душі неси Бога—Людиною будь:
У Вічність дорога—іди й не паскудь!
* * *
Усе минає… І це—мине…
Та хоч хвилинку—люби Мене!
* * *
В Кохання завше одна мета:
Втопити ніжно уста в уста…
* * *
Не збагнути нам, люди добрії,
Де кінчаються Божі Обрії!
* * *
Не вийдуть з Левів Віслюки—
І навпаки!
* * *
Байдужа Вічність до Царів і лаврів:
Усіх чекає доля Динозаврів!
* * *
Ти в світі—Атом,
І шлях твій—Фатум…
* * *
Не грай героя!
…Ну, де та Троя?!
* * *
Зло—лісоруб, а Добро—садівник:
Вічно живуть вони—жоден не зник!
* * *
Всіх Смерть чатує, мов та Рись:
Пий мить щасливу, не барись!
* * *
Вони у Всесвіті німі:
Їм тільки чарка на умі! (Пияки)
* * *
…А пошанівок кінцевий—
Орден у груди свинцевий!
* * *
Дурень хоч сивішає—та не розумнішає…
Отакий-то я, Доленько моя!
* * *
Запалимо вогонь весільних свіч,--
У Вічності зустрівшись віч-на-віч…
* * *
З дурних амбіцій, з дурного дива—
Уся Історія юродива…
* * *
Видули по кварті—і чого ми варті?
П’яні гультяї!
* * *
У Божої Тайни—ні краю, ні дна:
Теорій—багато, а Дійсність—одна!
* * *
Всі однаково бачать,--
Але різно тлумачать…
* * *
--Е, ні: то, браття, не дурне,--
Якщо розумним зве мене!
* * *
Життя—це шлях з пітьми в пітьму:
Прийшло—пішло… Та й цур йому!
* * *
Щаслива Амеба:
Не треба їй Неба!
* * *
Хоч круть, хоч верть—все йде на дерть!
Все шкереберть—у прірву-смерть!
* * *
Слава хоробрим!—В могилі гниють…
А боягузи—й досі жиють!
* * *
На усе є Долі фатум—
Чи творить, чи бути катом…
* * *
--І навіщо горівка—
Якщо є файна Дівка?!
* * *
Чого ти ремствуєш, голото?
Куди не підеш—скрізь болото!
* * *
Потрібно любити, потрібно кохати—
Аж поки не підеш до Вічної Хати…
* * *
Серце тужить, серце ниє:
Без Кохання, без Весни Я…
* * *
Кому—щастя,
А кому—трясця!
* * *
Прости мені, хоч не моя вина
В тім, що гірка життєва явина…
* * *
Я не просто собі п’ю—а сльозами ллюсь:
За усіх, кого люблю, Богові молюсь…
* * *
Не знають втоми—
Лише фантоми…
* * *
У вовчій зграї—вовча суть:
Хто упаде—того згризуть!
* * *
Казки про Добро-Бога—наївне глуп’яття:
Взаємопожирання—Закон цього Буття!
* * *
Любов—це спрага Щастя дарувати,
Голубити, втішать і рятувати…
* * *
Ясна річ, що темна ніч—
Задуми чужії!
* * *
Не розлучайтеся з мечем,
Бо лихо—завше за плечем!
* * *
Щоб щось було на таці—
Докласти треба праці!
* * *
Нема ні Бога, ні Сатани,--
Є лиш Людина, а в ній—Вони!
* * *
Кому—свіжина,
А хрякові—хана!
* * *
Ой, підлотному роду—все нема переводу!
Та нема переводу—і шляхетному роду!
* * *
Його кредо: «Загрібай—
І в Америку! Гуд бай!»
* * *
За одну Порфіру—
Тисячі в офіру!
* * *
За Корону та за Славу—
Не одну поклали лаву…
* * *
Вождю—порфіру,
А ми—в офіру!
* * *
…А війна лютує, а війна гуде:
Одного врятують—сотня упаде…
* * *
Безумцям сліпить очі державна булава:
Не одному за неї злетіла голова!
* * *
Життя—як виплеск рибин з води:
Усі ми—Звідти, і знов—Туди!
* * *
У пащу Вічної пітьми пливуть роки—
І перетворюємось ми на кістяки…
* * *
На війні—своє «Жаліть-любити»:
Безнадійно ранених—добити…
* * *
І королі, і блазні—
Всі голопузі в лазні!
* * *
Сенс життя—в оновленні, а нащо воно—
Нам того довіку знати не дано!
* * *
І минуле—без нас, і майбутнє—без нас…
Тільки мить нам і є золоте житіє!
* * *
Рабам—праця титанічна,
А тиранам—тиранічна!
* * *
…Набив пику падлюці я—
Отака революція!
* * *
…А фантом’я руїни—вже зриме…
Вітай орди Аларіха, Риме!
* * *
…Од цигарки снується димок,--
Мов химерний струмок думок…
* * *
Ці бунтарі—з отих натур,--
Творців кривавих диктатур…
* * *
До дрантя Ленінських ідей
Охочих мало вже людей…
* * *
…Краще потрапити в Гестапо,--
Аніж Катам рідненьким в лапи!
* * *
Я не знайшов на цій дорозі Раю—
Тепер шукаю цій дорозі краю!
* * *
Жорстоко Бог того карає,
Хто з кістяків свій Рай збирає…
* * *
…А живемо сьогодні ми всі Вчорашнім днем:
Що сіяли Учора—оте сьогодні й жнем!
* * *
Сіяв я Добро і Зло—
Все сторицею зійшло!
* * *
Місіонери—ловці Душ:
Тікай, Душе, від них чимдуж!
* * *
Доля—жорна: тільки порух—
І лишивсь від тебе порох…
* * *
Настав Час Втрат—і що робити мушу?
Втрачаю все—вже скоро втрачу й Душу…
* * *
Я—нещадний тиран, я—упертий баран:
Стережися мене—як іду на таран!!!
* * *
І в часи розщепленого Атома
Криють нас печерними ще матами!
* * *
Знання завжди обмежені,
А Незнання—безмежне…
* * *
…І не карався Світ у Злі б,--
Якби всі їли чесний хліб…
* * *
Де ж мені великих узяти думок,--
Як маю не Розум, а лиш Розумок?!
* * *
Непомітно, тихо-тихо
В Світ приходить чорне Лихо…
* * *
Якщо не дурбай—то про себе дбай!
А якщо тюхтій—тим і збагатій!
* * *
Покарали Щуку: вкинули ту Злюку
У ядучу воду біля Хімзаводу!
* * *
Життя одвік—війна біля корит:
Такий кривавий в нього колорит!
* * *
У світі брехні і бузувірства
Йдуть звірячі війни проти Звірства!
* * *
О, Життя,--кривава прірва Зла ти:
Зло тут Злом Зло хоче подолати!
* * *
Ми всі колись помрем—і таким чином
Від лих життя нарешті відпочинем!
* * *
Мені халепну Долю вкарбовано на лобі:
І де узяти кращу—при отакій оздобі?!
* * *
Дах сповзає тихо… І живу не красно…
Це велике лихо—не померти вчасно!
* * *
Ти лютуєш?—Не лютуй:
Хто лютує—не квітує!
* * *
Ти все лютуєш? Не лютуй:
Коли лютуєш—не квітуєш!
* * *
Стрів на ганочку я циганочку,
А дівчатко те—диво золоте!
* * *
Безлюб’я—мати всіх хвороб:
Вбиває Світ цей злий мікроб!
* * *
Навіщо потрібні корови недійні?
Навіщо і друзі здались ненадійні?!
* * *
--Ви звідки всі?
--З неволі, сер:
З концтабору СРСР!
* * *
--А я—Майстер: файно вмію
Завертіти веремію!
* * *
Битися не вмію, а вбивать—не хочу…
Тому й обминаю різну поторочу!
* * *
Зачаївся я у власній шкірі—
Та й тремчу: навколо—людозвірі!
* * *
Маленький штрих—та з мене годі:
Всі вони крадуть при нагоді!
* * *
…І Любов розтопить ворожнечі кригу,--
Як Людей запишуть у «Червону Книгу»!
* * *
«Рядки про РУН-віру»
* Де ласка Дажбожа—
Там доля погожа.
* * *
Ладо з Ладою—
Серце з радістю.
* * *
Тато, Мама і Дитя—
Трійці Божої свяття.
* * *
Рідна Віра—правда щира,
А чужа—лукава лжа.
* * *
Рідна Віра дух снажить,
А чужа—не дасть нам жить.
* * *
Обіцяв Ісус нам Рай—
Як змордуємося вкрай!
* * *
Рідний Бог—огонь життя,
А чужий—живе гниття.
* * *
Лиш той рабом не є,
Хто має все своє.
* * *
Хто уярмив нам Душу—
Той уярмить і тіло.
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
Гриціан Загарбузянський:
«Дурникуваті Віршики»
* * *
Хтось—на Тронах у Коронах—
Тузами з пузами…
…А Грицько—сидить в журбі
Поза гарбузами!
Хтось—махає Булавою
Та Кров людську точить…
…А Грицько—у віршах Всім
Про Любов торочить!
А Грицько—мріє про Світ
Згоди та Братерства,--
Бо не любить лютих Чвар
Й злого Шкуродерства!!!
* * *
«Ода Лисині»:
…В Сократа лисина була,
У Леніна й Тараса…
Шаную Лисину: вона
Всіх Видатних окраса!
Навіть Хрущов нам улещав,--
Згадайте, любі Друзі,--
Як лисиною Він блищав
У милій кукурудзі!
Хто має лисину—мов дзвін,
Всіх вабить Естетично:
Схожий на пружний Фалос він—
Жінкам—це Еротично!
Сонце на лисинах завжди
Сяє—і Радість сіє…
І Світ—Ясний! …А той Дурний,
Хто зовсім не лисіє!!!
* * *
Був я хлопцем кучерявим,--
А став—дідом лисим…
Колись—Янголом дивився,
Тепер—зирю Бісом!
* * *
Лисиною сяять
Дурню довелося:
Покидає Дурня
Розумне волосся!
Мудрий же—лисіти
Зовсім не стидає:
То дурне волосся
Його покидає!
* * *
Комуністам—байдуже,
Що Сонце згасає:
Ленінова Лисина
Їм, як Сонце, сяє!
* * *
Росія спала у пітьмі,
Царями заколисана…
Та Сонцем сяючим зійшла
Їй Ленінова Лисина!!!
* * *
Нема правди в Долі-вередулі!
Любить глузувать Вона зі смаком:
Одним—дістаються просто Дулі,
А іншим—Щасливцям,--Дулі з маком!
* * *
Кожен грає свою Ролю…
І скажу від серця Я:
Не грай Дурня,--якщо тільки
Це не Місія твоя!
* * *
Влада в нас—Народна!
І це—не омани:
Що два Українця—
То і три Гетьмани!!!
* * *
Щоби шкура була ціла,--
Мудру Заповідь завчи:
«Хочеш вижити—не думай,
А, як думаєш,--мовчи!»
* * *
Не люблю я люті Війни,--
Як той Фет!
І до Чарки прагну рвійно
Я в Буфет!
Ви боріться,--люто рвіться
До Корит!
…В мить урочу—«Я не хочу
Ваших Битв!»
* * *
Володимиру Висоцькому
…Не люблю я дику Лють—
Коли зирять Бісом,
Не люблю—як хижо б’ють
По чолі—залізом!
Не люблю в очах пісок—
Коли щиро брешуть,--
І як замість Колисок—
Домовини тешуть!
Не люблю—коли Війна
Палить видноколи…
…Не люблю—й не полюблю
Я цього Ніколи!!!
* * *
«Віршики про Кота Елема»
* * *
Кіт Елем—Нявкун-Зануда,
Аморал і Анархіст…
І давно цього Приблуду
Час повісити за хвіст!!!
* * *
--Я—голодний Кіт Елем—
Шанувач Краси:
Пошаную без проблем
Кільце ковбаси!
Пошаную—м’яса шмат,
Рибу і сальце,--
І пісень намуркочу
Дзвінко вам за це!!!
* * *
Нявчав Кіт: «Хочу М’яса!»--
І до м’яса підкравсь…
Та Злодюга попавсь—
І одержав «Бубняса»!!!
* * *
--Шкодливий Кіт Елем,--я гірко каюсь,
І каяття своє, мов хрест, несу,--
За те, що краду чужу ковбасу…
…Але не красти знов—не Зарікаюсь!!!
* * *
…Кіт рудий, ой, рудий,--
Золотий, мов Сонце!—
На стіл—плиг!
М’ясо—хап!—
Та й шасть!—у віконце!!!
* * *
Кіт Елем не ловить миші,--
А про Кицю мріє в тиші:
В голові йому—туман,
Бо він—ласий Муркоман!
* * *
Старий, облізлий Кіт Елем
Не знав гризот, не мав проблем,--
Та здибав Кицю білолицю—
І закохався в чарівницю!
Все Йому на думці
Королева-Киця:
Полонила серце—
І ночами сниться!
Киця ж та—чужая:
Знать Його не хоче…
…А Елем від горя—
Ледве хвіст волоче!!!
* * *
--Всі до Тебе, Мила,--мов до меду Мухи,
Линуть—і влипають по саменькі вуха!
Всі круг Тебе, Мила,--мов біля сметани,
Труться муркотливо ласими Котами!
* * *
Дивлюся на Вас я,--мов Кіт на сметану,--
І слинку ковтаю… Яка ж це печаль!
Від Вашої вроди—Душа мені тане:
І хочеться з’їсти—і з’їсти Вас жаль!
* * *
До Вас я прагну ненастанно,--
Мов Кіт—до глечика сметани…
Ох, насолодо моя люба,--
Дозвольте хоч лизнути Вас!!!
* * *
Я люблю Вас! Ви—мій мед солодкий!
Не втомлюся Вам хвалу точить…
І Любов моя Вам біля вуха,--
Мов нудна, давно набридла Муха,--
Без кінця кружляючи,--дзижчить!!!
* * *
Коли мене за шерстю гладять—
Котом я ніжно муркочу,
А коли гладять проти шерсті,--
Тигром розлюченим гарчу!!!
* * *
Згадуючи фігурку «Мавпа—з черепом Людини»…
(Ім’я Скульптора, на жаль, не пам’ятаю!)
…А ще згадуючи «Череп Йоріка»--із п’єси Шекспіра…»
«Бідолашний Елем!»--колись Мавпа гукне,
Череп мій розглядаючи,--Нащо
Від нас, Мавп,--до Людей,
В світ безумних Ідей,
Він утік—нерозумний Ледащо?!»
* * *
…А я ось—Гриць! Хай мені грець!
Життя моє—лиш вітерець:
По світі собі віюсь,--
І хтозна—Звідки прилетів,
І хтозна—Куди звіюсь!
* * *
«Іронічне»
Дурість—демократична:
Дурість у світ несім!
Мудрість—дається Обраним,
Дурість—дається Всім!
* * *
Що робити в гіркій Імпотенції?—
Філософські складати Сентенції!
Казанови не вийшло із вас,--
Так Сократ може вийти якраз!
* * *
Сто гіпотез є про Бога
У людей сьогодні:
Неуявне—уявляти
Можна як завгодно!
* * *
Мені почута Думка
Запала у макітру,
Що Чоловік—це суміш,
Суміш Вогню і Вітру!
* * *
Споконвіку Скнари і Лацюги
Традиційно всі у нас Лацюють:
Верхи—роблять вигляд, ніби платять,
Низи—роблять вигляд, що працюють!
* * *
«Скарга Графомана»
…Прилетіла Муза товстопуза—
Лантух Віршів знов принесла Муза!
А кому й навіщо мої Вірші,--
Якщо всі вони—все гірші й гірші?!
* * *
Дивні парадокси є в житті,
Світе золотий мій та ще й срібний:
То усім нараз потрібен я—
То нікому зовсім не потрібний!
* * *
Розум—каже, що це—безглуздо,
Досвід—каже, що все це—марно,
Тільки Мрія усе шепоче:
«А ти спробуй! Це буде гарно!»
* * *
Чи пани, чи холопи—
Всі однакові в Лазні…
У житті—як в химерній
Костюмованій Грі:
Завтра стануть Царями
Божевільні ці Блазні,--
Завтра Блазнями стануть
Ці пихаті Царі!
* * *
Франсуа Рабле дошкульно
Сміхом нам у Душі б’є:
«Як не хочеш бачить Дурнів—
Розбий дзеркало своє!!!»
* * *
«Ідеальна Жінка»
(Гуморинка з Ефіру)
…Щоб не пила, не курила,
Смакоту пекла й варила,
Всю зарплату віддавала
Й чоловіка не сварила,--
Щоб була хазяйка вдома,
Шанувала Мужа—лева,
Щоб була Рабиня в ліжку,
А в гостині—Королева!!!
* * *
Жінку—Троянду мати
Мріють Чоловіки:
Щоб для Мужа—завше
Ніжні пелюстки,
А для Залицяльників—
Гострі колючки!!!
* * *
…Я б заснував Антивіслючу Партію,--
Та де для Неї членів набереш?!—
Вухаті всі—і Я, на лихо, теж!!!
* * *
Одвіку у дискусіях
Філософи собачаться,--
Бо різно з різних точок Їм
Одне й те саме бачиться!
* * *
День і ніч скиртують гроші
Вірні слуги Сатани:
І чим більші в них розкоші—
Тим неситіші вони!
* * *
У кожного Народу
Чорти віднайдуть хибу:
Ці—каламутять воду,
А ті—в ній ловлять рибу!
* * *
Апостоли Гасел, Титани Ідей—
Чекають рясних нагород…
Політикам ніколи дбать про Людей:
Усі Їх дбання—«Про Народ!»
* * *
Всюди—красномовці, всюди—балагури:
Золоті Промови ллються без кінця…
Усі добре бачать шахові Фігури,--
Та ніхто не бачить Справжнього Гравця!
* * *
Ні з ким я не полемізую:
З полемік я Іронізую!
Бо я—Ідейний Проститут:
Нема мене—ні там, ні тут!
* * *
Чорт і Янгол спить у кожнім,
В кожнім Зло й Добро сидить…
Не будіть у мені Чорта—
Краще Янгола будіть!
* * *
Ліна Костенко мовила—й доволі!—
Цю пружну сталь я теж в Душі несу:
«Я трохи Звір: я не люблю Неволі!
Я вирвусь—хоч і лапу відгризу!»
* * *
Дайте мені буть самим собою,
Не в’яліть мені Душі нудьгою,--
І я вічно буду вашим Другом,
Вашим щирим Другом і Слугою!
* * *
…Оті слова Ісусові
Кажу вам повсякчас:
«Яким Судом ви судите—
Таким засудять вас!»
* * *
Шляхи Доль—чудернацькі:
Носять нас вітровії
Із Повій—в Королеви,
З Королев—у Повії…
* * *
Мертві мовчать,--бо вже сказать не можуть,
А живі—можуть, але теж мовчать,--
Аби не стати мертвими зненацька,
Бо слово Правди—небезпечна цяцька!!!
* * *
«Іронічна Настанова»
--Чужі Мерзотники—не кращі:
Добра не жди, цурайся Їх!
Будь, Хлопче, щирим Патріотом:
Шануй Мерзотників «Своїх»!!!
* * *
--Будь веселим завжди і бадьорим!
Це Життя—пишний Сад, а не Склеп!
З Оптимізмом дивись у Майбутнє:
Там ще безліч цікавих Халеп!!!
* * *
--Чи Хома, чи Марко ти,
Чи Гнат, чи Тарас ти,--
Не зівай на Ярмарку,--
Якщо взявся красти!!!
* * *
--Не кури, не їж отрути
І горілку—лий за пліт…
Якщо ти собі не ворог—
Не народжуйся на Світ!
* * *
--Якщо хочеш буть здоровим—
Не кури тютюн-трави,
Не вживай вина-горілки…
І на світі не живи!!!
* * *
--Лікарі нас попереджують,
Що без хворих—очерет жують…
Тож хворій, Село і Місто,--
Аби Лікар мав що їсти!!!
* * *
Лікарі нас попереджують,
Що без Хворих—очерет жують:
Щоб міг Лікар борщ зварити,--
Треба нам частіш хворіти!!!
* * *
«Чиясь Думка»
--Твій талант Цілителя—
Любий Небесам…
…Але спершу, Лікарю,--
Вилікуйся сам!
* * *
Боровся Лікар—і таки
Зміг доконать Хворобу:
Із Пацієнтом заодно—
Поклав Її до гробу!!!
* * *
«Чиясь Гуморинка»
--«Змію круг Чаші»--Медицини
Отак Емблему розумій,
Що Ескулап—до Чарки ласий
Та ще і хитрий, наче Змій!
* * *
Пияки п’ють—Овва!—
Їх Вино веселить,--
А сумна голова—
Непитущим болить!
Пий бентежне Життя—
Золотий Часу хміль,--
Бо, як лах, без пуття
Тебе з’їсть Часу Міль!
* * *
«Застільна»
--Бій Життя—вітаймо!
Веселімось-граймо!
Дружно піднімаймо
Чаші золоті!
Лиймо—поки ллється,
Пиймо—поки п’ється,
Жиймо—поки б’ється
Серце у груді!!!
* * *
--А я собі п’ю та п’ю Горілку…
Горілка—чарівна рідина:
Чорну Тугу—на Гарячку Білу
Хутко перетворює Вона!!!
* * *
Горілка—дає Енергію…
Та різні в Людей породи:
П’є Мудрий—чимало користі,
П’є Дурень—чимало шкоди!!!
* * *
Чиї кращі Горілки—
Йде змагання-гонка…
Та найкраща за усіх—
Рідна «Самогонка»!
…Ще й закуску як подасть
Гостинна Бабуля:
Що є краще—аніж Хліб,
Сало та Цибуля?!
* * *
«З Чорного Гумору»:
…Трамвай переїхав Роззяву…
Всі голову бачать криваву…
В очах її гаснучих—Диво:
«Оце тобі збігав по Пиво!!!»
* * *
--В пияцьких оргіях шалених
Мірило в кожного своє:
Я п’ю до чортиків зелених,
А Кум—ще й з ними разом п’є!!!
* * *
--Якщо помру з цигаркою у роті
І чаркою Горілки у руці,--
О, я помру Щасливим!—І ніколи
Не хочу вже вертать в Халепи Ці!!!
* * *
«Трохи Віршиків на тему Кохання»
* * *
«За перебір—дає Бог чорта в двір!» (З народного)
…Послав за перебір
Бог Дівці Чорта в двір:
До чортиків нап’ється—
І, мов чортяка, б’ється!!!
* * *
--Що таке—Кохання?
Це жага любити,--
Прагнення двох Дурнів
Третього зробити!
* * *
…Висновок із Казки—
Логіка нерівна:
Жива Жаба—краще,
Ніж мертва Царівна!
* * *
--Яка сліпуча Врода!—
Отак нараз осліпить—
І Баранця з рогами
Натхненно з тебе ліпить!
* * *
Парадокс є давній,
Що не з’ясувати,--
І довіку буде
Світ він дивувати:
Чоловіцтво—в гречку
Скаче у розпусті,
А дітей знаходять—
Чомусь у капусті!!!
* * *
Парадокс: у гречку
Скачуть всі в розпусті,--
А дітей знаходять—
Чомусь у капусті!!!
* * *
Зацілую Жінку
В ніжному барвінку,--
Одна лиш умова:
Якщо не гумова!
* * *
Муркоче Кіт мій: «Мур, мур, мур!»
Бо на умі йому—Амур…
Удвох ми журимось в пітьмі:
Амур—і в мене на умі!!!
* * *
«Жарт із Преси»
…Він упадав за кожною спідницею—
Його палкою пристрастю вело…
…І все оце було б собі дурницею,--
Якби не у Шотландії було!!!
* * *
О, Кохання—дивна сила,
Божество святе моє!
Воно щедро роздає
Кому—роги, кому—крила!
* * *
--Ой, пуска мене між ноги
Сусідочка мила:
У Сусіда—ростуть Роги,
А у мене—Крила!!!
* * *
--Цілував би я Вагіну
Аж до смерті-забуття,
Бо Вагіна—Божа Брама,
Золота Брама Життя!
* * *
…І Галілей, і Архімед—
Усі жінкам качали мед,--
Бо, якби Предки не качали,--
Тоді б і нас Тут не зачали!!!
* * *
…Любо наші Предки
Грались на Купала…
Прийшло Християнство—
І нам плоть упала!!!
* * *
Врода Жінки чарівна—
Споконвік дієва:
Спокусив не Єву Змій,
Але Змія—Єва!!!
* * *
«Шлюбне Оголошення»
«Шукаю Жінку, яка вміє
Варить борщі, місити тісто,
Пекти і смажити…
Про себе:
Я залюбки все можу з’їсти!!!»
* * *
--Моя Дружина—Сексопильна!
Краще й не лізти в суперечку:
Вона завжди пильнує ревно—
Аби не скочив я у гречку!!!
* * *
Золоті ланцюги Гіменея
Вельми тяжко Удвох нести—Ох!
І тому так незрідка стається,
Що тягар цей—волочать Утрьох!!!
* * *
…Стецько поміж Словесної Бузи
Завше волів про Овочі мовчати,--
Бо люто ненавидів Гарбузи,
Які йому підносили Дівчата!
* * *
…Не злучитись нам в гаремі,
Не з’єднатись у житті:
Всі Особи є окремі—
Й кожна гине в Самоті…
* * *
…Я і Ти, Я і Ти—
Острови Самоти:
Можем Душі злюбить,
Можем руки сплести,--
Та тілам не дано
Одне в одне врости…
Ми довіку, на жаль,--
Острови Самоти!
* * *
Антитези… Антиподи…
Протилежні Полюси…
…Завше так: той—хоче сала,
А той—хоче ковбаси!
Хижий Вовк—жада м’ясива,
Віл—зеленої трави…
Кум—горілки, а я—Дівки!
…А чого хочете Ви?!
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
* * *
Правдивим будь,--але повік
Не називай Свиню Свинею,--
Бо ще образиться, дивись,--
Халепу матимеш із Нею!!!
* * *
Не велів ще Магомет
Знання людям здобувати:
Чим дрімучіший Народ—
Тим Ним легше керувати!!!
* * *
«Думка Ярослава Гашека»
…Давно Мамонти зіщезли
І химерні Динозаври:
Були Вчора—й будуть Завтра
Лише Ідіотозаври!!!
* * *
Є люди—Вічні Двигуни,
А є—і Вічні Гальма…
Що не однакові вони—
Не варто плакать жальма!
* * *
Перетоптав я немало рясту:
Про долю мріяв,--Любов квітчасту,
В обійми Щастя хотів упасти…
…А довелося—лиш Свині пасти!!!
* * *
…У порівнянні з ГУЛАГом
Царська тюрма—Санаторій,
У порівнянні з ГУЛАГом
Дантове Пекло—Рай!!!
* * *
…Вже ж я і Зануда!
А куди подіться?—
Мого товариства—
Навіть Смерть боїться!!!
* * *
Пірнув я у Життя—
І виліз в сяйві Бруду…
…Ні, більше з Небуття
В Життя пірнать не буду!!!
* * *
Прийшов—як Цяця,
Пішов—як Паця…
Прийшов у Чуді—
Пішов у Бруді!
Напився меду,
Намордувався—
І в Божий Засвіт
Навік сховався!
* * *
«Лютому Шовіністу»:
--Що? Не до шмиги я тобі?
--Ти мені теж не до вподоби!
Але ж я Звіром не гарчу—
Мовчу!!!
* * *
Добре високо літать—
Кепсько падать з високості…
Хто плазує по землі—
Тільки той не ломить кості!
* * *
«Чиясь Думка»
…Дрібні чуття тобою движуть,
Покручена у тебе путь…
Не будь солодким,--бо розлижуть,
Не будь гірким,--бо розплюють!!!
* * *
…Будеш солодким—розлижуть,
Будеш гірким—розплюють,
Будеш ніяким—зневажать…
Яким же, на біса, буть?!
* * *
Кожен свого Бога славить
І своєї Байки править,
Кожен власну має Правду—
І по-своєму Лукавить!
* * *
Генетичного повік
Не збавитись Коду:
Як шкодливий Чоловік—
То і чинить шкоду…
Як злодюга рудий Кіт—
То й краде ковбаси,--
Хоч товчуть йому боки,
Наче тулумбаси!
* * *
«Зітхання Кота Елема»:
--Дивлюся ласо на ковбаси,--
А в пузі грають тулумбаси!
О, ковбаси смачна навало!—
Жер би—поки не розірвало!!!
* * *
«Жарт із Преси»
--Глянь на Чебурашку—
І збагни вже ти:
Не треба Малечу
За вуха скубти!!!
* * *
«З Думок Юрія Базильова»:
1.—Хочеш поблукати Лабіринтом?
Хочеш опинитись в Тупику?—
Тож—ласкаво просимо!---Тут кожен
Тупик собі знайде---до смаку!
* * *
2.—Бувають Метаморфози,
Бувають гіркі моменти—
Коли в Ляпаси переходять
Бурхливі Аплодисменти!!!
* * *
3.---Усі Двері—навстіж вам!
Тож—не гайте Час:
Не чекайте—коли в них
Виштовхають Вас!!!
* * *
--Одкриті—всі Двері:
Іди собі к Бісу,--
Допоки ще в спину
Не женуть Гульвісу!!!
* * *
«Перефраз із Блока»:
…Яка то Іронія Долі:
Ослом по цім Світі ходить,--
Прийшовши Сюди лиш для того,
Щоб нових Ослів наплодить!!!
( В Оригіналі—точно не пам’ятаю,--
Але щось приблизно: «Какая печальная Участь….
Так трудно и горестно жить,--
И стать достояньем Доцента—
И Критиков нових плодить!»
* * *
«З Народного»:
…Богатир-Молодець
Розігнав сто Овець,
А як вийшли Вовки—
Сам чкурнув навтьоки!!!
* * *
…Спалахнули в Мозку іскри—
Та й запала темна ніч:
Я Їм—врізав Правду в очі,
А вони мені—між віч!!!
* * *
Вже ж «Насолив» я людям,--
Бо вчасно не Убили…
…Подякуйте—Двом Дурням,
Що Третього «Зробили»!!!
* * *
…Надер зі Слів я дерті,--
Хоч зовсім не Гомер…
Безсмертним був до Смерті—
А тоді враз—Помер! (Само-Епітафія Грицька!)
* * *
Звідси—Один лише Вихід:
В іншу Фатальну Безвихідь…
Бачиш—стіну Тупих Пик?—
Де не піткнешся—Тупик!!!
* * *
Золоті у мене руки,--
Та дістались Ледацюзі!
І макітра моя—Мудра,
Тільки в Дурня на плечах!
…Де життя твоє, Безумцю?!—
Все пропало в чорній Тузі!
…Шкандиба назустріч Старість—
І хрести в Її очах!!!
* * *
У Країні Йолопів—усі
В боротьбі з Халепами раюють,--
Бо ніхто не знищує Причин:
Усі проти Наслідків воюють!!!
* * *
Бог із Антибогом грає в Шахи—
А Фігури гинуть, бідолахи,--
Настає Усім вмирать пора…
А Гравці—вдоволені: йде Гра!!!
* * *
Лише з допомогою Горілки
Можна вчинить подвиги Геракла:
Якби не було наснаги Хмелю,--
То й снаги б Гераклові забракло!!!
* * *
Що вдієш! Так із Неба
Нам подано, Дідулю:
Кому—щасливу долю,
Кому—велику дулю!
* * *
Хто все п’є «Шампан»--
Той великий пан!
А хто п’є біленьке—
Той «цабе» маленьке!
* * *
У чиновних негідників
Не бракує догідників
І лакеїв не бракне:
Всяк улесливо клякне…
* * *
В певнім сенсі—всі повії…
І зазначити я мушу:
Продавати власне тіло—
Не бридкіше, аніж Душу!
* * *
Патріот—від слова «патрать»:
Хтось—іде в страшні бої
І вмирає за Вітчизну…
А хтось—патрає Її!
* * *
Просто убивці, просто злочинці
Ті, що знічев’я нищать людей…
Національні ж герої—це вбивці,
Що убивають за велич Ідей!
* * *
Звично люди Правду славлять хором,--
Та ховає кожен злочин свій…
Правда—найогидніша потвора:
Не дивіться краще в очі Їй!
* * *
Крешуть зброєю одважні Вояки—
Та і падають в бою, у серце вражені…
А фортеці здобувають Віслюки—
Ті, що золотом добряче навантажені!
* * *
Обернуть на купу гною
Не так тяжко пишну Трою…
А ти спробуй збудувати
Щось на світі, злий Герою!
* * *
Все б’ються між собою Барани,
Як знавіснілі діти Сатани…
Та гострий Ніж всіх Баранів помирить,--
Як шашликами зробляться вони!
* * *
Одні—фоби, інші—мани…
І бракує навіть слів:
Вік живи—і вік дивуйся
Розмаїтості Ослів!
* * *
«Думка Лева Толстого»
Ллють «за Ідею» крові ріки:
Для них людина—лиш пішак…
«Патріотизм» є споконвіку
Надійним сховком Розбишак…
* * *
І вічний Бій!—І тільки згадуєм
В казках про той Едемський Сад…
В Бога, що йде між барикадами,
З обох стріляєм барикад…
* * *
«Чиясь Думка»
--Ви підняли свої мечі?—
Вбивайтесь, Вуходери!
…На полі січі виграють,
Як завше,--Мародери!!!
* * *
Оптимістична Трагедія:
Всіх Дурнів не переб’ють!
Вони незнищенні в світі—
І Вічність пережиють!
* * *
«Думка С.Є.Лєца»
Якщо хтось кричить з трибуни:
«Хай живе Прогрес!»--того
Горлопана запального
Запитай: «Прогрес—Чого?!»
* * *
Для чого роблять Революції?—
Щоб перебрати Владу,--
А решту все лишить як є,
Як за старого ладу…
* * *
Так було і завше буде:
В кожній Партії сидять
Свої Азефи і Юди,
Що не марно хліб їдять…
* * *
Комуністи—оптимісти
Кличуть в бій голоту сіру:
Обіцяють, що всі будуть
Їсти з медом калачі,--
Що прокинуться уранці
Багачами голодранці—
І з дірявими торбами
У світ підуть багачі!
* * *
«Політики»
Завжди розходяться у них
Слова з ділами…
Зате до Влади вони йдуть,
Мов криголами!
* * *
Минуле—тлін і порохня…
Новітній Вир ковта людину…
Нові часи—нова Брехня,
Нові Каліфи на годину…
* * *
Хочете очистить Владу ви?—
Але це робота непроста:
Риба загниває—з голови,
А луску чухрають їй—з хвоста!
* * *
Впала Імперія—і скрізь
Тотальна йде крадіжка…
Коли спадають обручі—
Розвалюється Діжка!
* * *
Тече рікою золото—
Рахує рахівниця…
Для грошовитих Лантухів
Світ—просто шахівниця!
* * *
Долар для них—Тато,
А нажива—Мати…
А про Батьківщину
Нема сенсу дбати!
* * *
Чесне гасло—«Кожному—своє!»
Що накрав—оте вже і твоє!
Розкрадай Вітчизну—не сиди!
Скажеш: «Все поцупили Жиди!»
* * *
Що таке Інавгурація?—
Із трьох пальців Фігурація!
Кажучи простіше—Дуля!
Дурні Маври,--ідіть геть,
Щоб Вождеві відпочилось:
Ваша Місія скінчилась!
* * *
Пишіть начальству Оди—
У тім немає шкоди,--
Бо подарують Оди
Вам чималі вигоди!
* * *
Той, хто Царям одує,--
Той злиднів уникає:
Живе і не бідує—
Ще й черевце плекає!
* * *
Поет Царям одує,--
Таланту не шкодує,
Блискучих рим шукає—
І лиха уникає:
Живе і в ус не дує—
Ще й черевце плекає!
* * *
--Любо я Вождям одую,--
В золотую дудку дую,--
А Вони мені за те
Шлють скарбів’я золоте!
* * *
Оратор бив себе у груди…
Аж гульк!—Сокиру Кат несе:
--Сказав: «Життя віддам вам, люди!»--
То й віддавай, Лукавий Псе!!!
* * *
Щоби не віддатись безумно
В безглузду офіру Мечу,--
Живи, як три Мавпи розумні:
«Не бачу», «Не чую», «Мовчу»!
* * *
--Колись Атланти Небеса тримали,--
Дзвінка могуть у м’язах була в них…
--Чому ж вони тепер їх не тримають?
--Бо нині вже нема таких дурних!!!
* * *
Завше били ми своїх—
Щоб чужі боялись…
Чи не тим-то з нас чужі,
Як з дурних сміялись?!
* * *
Лиш діти вірять «Євангелії»,
А ми в невір’ї неспроста:
Як можна вірити Апостолам—
Найпершим зрадникам Христа?!
* * *
Принцип апостола Павла
Єврейську мудрість втілив повно:
«Щоб кволим дужого здолать,--
Зробіть його слабким духовно!»
* * *
--Не боюсь, бігме, я
Отого пігмея!
Та за ним—навала:
Гевал до гевала!!!
* * *
Ніцше мав рацію собі,
А Гітлер—кулемета…
Та лютий Фюрер був дурним—
Згорів, як та комета!
* * *
Вождям сняться лаври,
Тріумфальні Арки…
За мечі хапайтесь,
Нові «Жанни д’ Арки»!
Здобудьте Їм трони,
Золоті корони,--
Та йдіть, сестри-браття,
В полум’я багаття!!!
* * *
Три оцінки за нашу сумлінність:
Щонайперша—під оком синець,
Друга—в чоло чи в серце свинець,
Ну, третя,--щаслива,--то слава
Та ще й золото у гаманець!
* * *
…І я також чесно пхав
Той трухлявий Віз,
Що до Раю в’їхать мав—
Та в Біду завіз!
* * *
На чужі ковбаси
Не плекай надій:
Що собі заробиш—
Тим собі й радій!
* * *
«Гуморинка з преси»
--З халепи у халепу все кочуєш,
А Доля—парадоксами мете…
…Ти чуєш голос Розуму? Ти чуєш—
Які він нісенітниці плете?!
* * *
Два Півні скубуться—б’ються,
Не помиряться ніяк…
Та потраплять в борщ герої—
Борщ помирить забіяк!
* * *
Два Півні скублись…
А Сокира—блись!
Та й борщ помирив їх!
* * *
…Не люблю я шовіністів—
Злоби сповнених людей,--
Не люблю шовіністичних
Їх релігій та ідей!
* * *
--Точок зору—безліч,
Море неозоре…
І приціл—це також
Чиясь точка зору!
* * *
Ти—мені, а я—тобі
Зробили погане…
І не треба Небу слать
Скарги і догани:
Небеса не винні,
Що ми—Людосвині!!!
* * *
«Думка Буаста»
Пам’ятати мають всі,
Що служать Ідеям:
Вогонь часто обпіка
Руки Прометеям!
* * *
Хто не пам’ятає Горьківського Данко!
Полум’яним серцем Він світив нам шлях…
Не було ж бо в Данко навіть і гаданки,
Що той шлях прямує—у жахний ГУЛАГ!!!
* * *
Лебідь, Рак та Щука
З’єднаються мо’?—
Дзуськи: тягне кожен
У свій бік ярмо!
* * *
«Про мемуари»
--Був боягузом?—
Та не журуй:
Себе героєм
Змемуаруй!
Ніхто не скаже
Хто ти і звідки:
Давно вже тліють
В могилах Свідки!
* * *
Аристократизм—властивість вроджена:
Не прищепиш Титулом Її…
Можна й Гав назвати Солов’ями,--
Але з Гав не вийдуть Солов’ї!
* * *
Сьогодні гукають: «Хвала!»
А завтра завиють: «Хула!»
…Усе це отара Ослів
Іще на Голгофі гула!
* * *
Казав ще Гітлер—коли мав
Невискубане пір’я:
«Чим грандіозніша Брехня—
Тим більше Їй довір’я!»
* * *
«Думка Бальзака»
Слава є невигідний
Товар—всім це видко:
Коштує—задорого,
А псується—швидко!»
* * *
«Іронічне»
--Якщо на хресті тебе розп’ято,--
Не плекай у серці зненавиди!
Краще замилуйся: які файні
Довкола Голгофи краєвиди!!!
* * *
Кожен Юда затямив,
Що на смерті Ісуса
Можна руки погріти
І скупать в меді вуса!
* * *
--Вперед,--у прірву пекла,--
Як на ворожий ДЗОТ:
Нові гріхи звільняють
Нас від старих гризот!
* * *
«Думка А.Гончарова»
Емблема Медицини
Нам каже, друже мій,
Що Лікар любить чарку
І хитрий, наче Змій!
* * *
«Про Вибори»
Обіцяють всі твої захцянки
Вдовільнить—як голос віддаси…
Обіцянки—виборцям цяцянки,
Зате Кандидатам—голоси!
* * *
Кричить кожний Кандидат:
«Мене вибери!
Право бути Віслюком
Собі вибори!»
* * *
Мистецтво Кандидата—
Уміти обіцяти,
А потім віртуозно
Уміти відбрехатись…
* * *
Агіт-фото Олігарха
Висне в кожному кутку:
«Голосуй за оцю Пику—
І теж матимеш таку!!!»
* * *
На воді плаває Лай..но
В розмаї літа—
І думає собі Воно:
«Це ж Я—Еліта!»
* * *
Хоч високі Ідеали
Ваблять нас в усі часи,--
Борщ не звариш з Ідеалів
І, як хліб, їх не з’їси!
* * *
Бюрократи служать не Народу—
Вони служать Графіку Роботи:
З Восьмої до П’ятої,--не далі
Переймають Їх людські турботи.
* * *
Нагримав Бюрократ на Прохачів:
«Невже ніяк затямити не годні?!
«Приходьте Завтра!»--Я вам говорю,--
А ви весь час приходите—Сьогодні!!!»
* * *
Хоч повчання й недоречні,--
Все ж візьміть собі на карб:
Будьте ввічливі та гречні—
Для Нахаб—це просто скарб!
У пораді цій—небесний
Світоч мудрості горить:
Будьте чесні—щоб Нечесним
Було легше вас дурить!!!
* * *
«Чиясь Думка»
Скрізь потрібен Розум і Талант,
А фах—річ непевна, щоб ви знали:
Будував «Ковчег»-бо дилетант,
А «Титанік»--професіонали!
* * *
Велемудрі не завше діяльні,--
Зате дурні діяльні завжди…
А де дурні беруться за справу—
Там добра і гаразду не жди!
* * *
Всіх моїх сентенцій зміст—
Полин гірких істин:
Хіба може Реаліст
Бути Оптимістом?!
* * *
Не бачу Згоди поміж вами—
Лише амбітну Владохіть…
Любіть Вітчизну не словами—
Живими справами любіть!
* * *
Вже дивували нас дивами—
Та й завели в багно ганьби…
Люби Вітчизну не словами—
Добрими справами люби!
* * *
--Не погіршуй мені долю,
Бо мій гнів тебе уб’є:
Замкнеш Янгола в неволю—
Він Дияволом стає!
* * *
Жінка вдоволена—це Янгол,
А жінка в люті—Сатана…
Чи не тому-то Ураганам
Дають жіночі імена?!
* * *
Хочеш вжити—й не спожити?!—
Хай Всевишній вируча!
З одного Яйця не вийде
І Яєшня, і Курча!
* * *
Не вчи Звірюк ласки—
Марні ті повчання:
Вони розуміють
Лиш хиже гарчання!
* * *
Революційний Час, що кожну мить
Міняє ноти в своїй Партитурі:
Заснеш при Демократії гнилій—
Проснешся при кривавій Диктатурі!
* * *
Чому нас вічно продають?
Тому, що ми—продажні шлунки:
Продаємось в усі часи
«За шмат гнилої ковбаси»!
* * *
«Іронічне—про Реінкарнацію»
…Привела мене в цей Світ
Знов лиха година:
В тім житті був—Динозавр,
А у цім—Людина…
І не стямлюся ніяк
Я від здивування:
Знов мене дрючками б’ють,--
Знов Тут—Полювання!!!
* * *
Не треба стояти в черзі,
Щоб Зради діждатись чуда:
На кожній Тайній Вечері
Присутній безсмертний Юда!
* * *
Чи то глянеш тамка—
Чи то глянеш тутка:
Всюди вічні типи—
Юда й Проститутка!
* * *
Це Диявол грає на більярді—
Влучно заганяє кулі в лузи:
Бог—завжди один,--і розіп’ятий,
А з кожних дванадцяти Апостолів—
Один—Зрадник, решта—Боягузи!
* * *
Завше Душа над прірвою йде лезом…
Не переходь грань Розуму: там—Безум!
* * *
До мишей підкрадається
Хитра Мурка та—шасть!
Щастя Кішки складається
Із мишачих нещасть…
* * *
Любо тим, хто бенкетує
У багатстві та у славі!
Але часто за багатством
Стоять злочини криваві…
* * *
Сьогодні я—багач,
А завтра—знов жебрак…
О, Щастя, ти чому
Задкуєш, мов той рак?!
* * *
Нічого я не маю
Окрім Душі та тіла…
Вівця Золоторунна
Також не збагатіла!
* * *
Всі на майно нащадкам
Складають заповіти…
А я й гроша не маю,--
Хоч все життя гнув спину…
Отож заповідаю
Всім Голодранцям Світу
Свої штани діряві
І латану торбину!!!
* * *
Правду казать—людей сварити…
Та не люблю лукаву Лжу!
Я соціально небезпечний,
Бо все, що думаю, кажу!
* * *
Якщо їсти—то вже їсти
Не окраєць—коровай!
Пів-біди не хочу також—
Мені цілу подавай!
* * *
Правда переможе,--
Якщо Чорт поможе!
А, як не поможе,--
То рятуй нас, Боже!
* * *
Хоч би як тобі лестило—
Не хмелій: це світ химер!
Не кажи, що пощастило,--
Поки ти іще не вмер…
* * *
«Гумор з преси»
…Ридає гірко бідний Папуас,--
Ніяк собі розради не знаходить:
Нового Бумеранга Він придбав,--
А викинуть старий—все не виходить!!!
* * *
Усі Вовки гуманісти,--
Доки ще не хочуть їсти:
Як настане час обіду,--
Од гуманності—ні сліду!
Закон Шлунку—то є сила,
Що чимало Душ скосила!
* * *
«Борці за Владу Рад»
…О, це були щасливі Барани!
Фанатики солодкої Ідеї,--
Вони ішли—куди вели юдеї,--
До Різників натхненно йшли вони!
* * *
Якби знали «Батьки Революції»
Як віддячить Їм любе «Дитя»,--
То Ідеї свої Кровожерні
Геть би викинули на сміття!
* * *
«Сталінський Шок 1941 року»
…Ми оборонялись,
Аби не пропасти,--
Позаяк не встигли
Першими напасти!
* * *
Слова медові говорив
Товариш Сталін,--
А сам тихенько Ніж гострив
З міцної сталі…
* * *
…Не співпадають наші біоритми:
Жили рвемо, як Лебідь, Щука й Рак,--
А Віз усе не зрушиться ніяк!
* * *
Воле! Що з тобою діять
І куди забрати?
…Щонайліпше—заховати
За надійні грати!
* * *
Планета, Війнами геть зрита,
Чимало бачила відваг…
Гасло Голодних: «До Корита!»
А гасло Ситих: «До Розваг!»
* * *
Хоч одягни йому Корону,
Хоч посади його до Трону,--
А Бидло—Бидлом і зостанеться:
Метаморфози з ним не станеться!
* * *
«Лицарів» бійок та лайок
Не перевихова й кийок:
Якщо з Істоти Хамство пре,--
Так вона Хамом і помре!
* * *
«З народного»
Героїчний молодець—
Якщо треба бить Овець!
А супроти Молодця—
Сам дрижить, як та Вівця!
* * *
З ким хотів би говорити—
Того і не бачу,
А торочу—з ким не хочу,
Сірий вік собачу!
* * *
Творчим спалахнув Поет заскоком—
Віршами списав усі папери,--
І дививсь навколо хижим оком:
«Що б то розписати ще тепера?!»
* * *
Збагнути справи Дурнів годі—
Хіба що в дудочку подуть:
Тут на коровах возять воду,
А від ослів—надоїв ждуть!
* * *
Скрізь—божевільний чортограй!
Де глянь—запекло
Всі мостять, мріючи про Рай,
Дорогу в Пекло…
* * *
З ейфорії—та в депресію,
З апогею—в перигей…
В зачарованім цім колі
Так ото й літаю—гей!
* * *
Йде в Душі протиріч боротьба…
І збагнув я у творчім екстазі,
Що вичавлювать з себе Раба
Найзручніше—на Унітазі!
* * *
Гріх проклинати, лаятися гріх,
Морально і фізично убивати…
А я набрав гріхів тих цілий міх—
Й не знаю де тепер його збувати?!
* * *
…Оскільки я сам—суміш Націй,--
То Віра і гасло моє:
«Немає поганих Народів!
А виродки—в кожному є!»
* * *
Я—бунтар, не революціонер:
Побунтую—та й перелютую…
Молох Революцій—Кровожер,
І я не люблю потвору тую!
* * *
В клітці з Пацюками—
Божевільня щира:
Хам з’Їдає хама,
Звір з’їдає звіра!
* * *
Ті—голуби, ті—яструби…
А я—посередині:
У латаній ряднині—
З торбиною Журби!
* * *
Стара проблема осоружна
Мордує Світ віки-віків:
Як об’єднать в Отару дружну
Овець, Вовків і Віслюків?!
* * *
«Чиясь Думка»
У кого більша снага сталева,
Хто переможе на ратнім полі:
Осляче військо в очолі Лева—
Чи військо Левів з Ослом в очолі?!
* * *
Що згоріти має—те не зогниє,
Що зогнити має—повік не згорить…
Якщо я вродився Йолопом, як є,--
Не помру вже Мудрим—що і говорить!
* * *
Хто щирий Патріот—
Повік не геростратить,
І навіть з хабарів
Завжди податки платить!
* * *
Як мухи в скляній кулі
Філософи кружляють—
Дзижчанням велемудрим
Всіх дурнів подивляють!
* * *
Справа безпрограшна, до речі,
Про Бога казочки плести,
Бо їх не можна заперечить—
Як неможливо й довести…
* * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814197
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 17.11.2018
автор: Елем Тахиров