Дощ снайпером стріляє у листки,
І збита ціль притягується простором.
І електричні натяглись дроти ,
Чекаючи наступного знов пострілу.
Збиває дощ. І тішиться. І злиться.
Підсилює ще й вітром свій ефект.
Хандра осіння, і в руках синиця.
Осінній постріл, влучний елемент.
Збиває дощ думки, збиває сон.
Десь серед ночі стукає у вікна.
Стріляє в серце холостий патрон,
Міняє кулі різного калібру.
Вони розпались на мільйони атомів,
Течуть поволі, слізним силуетом.
З зарядженої хмари линуть втратами,
Ритмічним відбивають рикошетом.
Вже відстрілялась. Скінчилися набої,
Осінні хмари не такі й страшні.
І десь заплаче дощ над головою,
І схлипують поцілені листки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814359
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.11.2018
автор: Шкурак Тетяна