Щасливий той,у кого кузня є,
той власне щастя сам собі кує .
Тай бути ковалем - то все не жарт
відвага треба,досвід,міцний ґарт.
Кувати власне щастя в спеку й холод
тримати у руках тяжезний молот
повірте мені чесно,що це діло
не кожному вдається досить вміло.
А як скував підкову щастя власну,
то виставив її на суд громадський
Дівчатам й хлопцям сміло показать
мовляв дивіться, - яка з мене знать!
Найбільший скарб,що треба його знати -
це вміти щастя вта́єні тримати,
бо щастя найчастіше любить тишу
в мішку зерна не завелись,щоб миші.
Людей багато заздрість в душі має
щасливих та змія підстерігає,
Себе впевняє, як щасливим гірко
мені від цього тілько буде втішно.
Тож,куймо,щастя власними руками
Хай ця підкова завжди буде з вами
Рядок останній мого віршування
щасливим будь - це шлях до процвітання!
19.11.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814398
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2018
автор: Ігор Козак