В яснім небі жодної хмаринки,
Із блакиті сонце вирина,
На землі лежать пухкі пір’їнки,
Що воно за диво-дивина?
Яка птаха у саду кружляла,
Що біленьким пухом замело?
Дивовижная пора настала,
Не впізнати місто і село.
Сонце шле з небес своє проміння,
Та не гріє нас, а лиш сліпить,
Ще надворі в нас пора осіння,
Та на зиму схожа кожна мить.
В яснім небі жодної хмаринки,
Із блакиті сонце вирина,
Зима кригою змуровує хатинки,
А в душі – як і раніш весна.
19.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814518
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.11.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч