Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Міріади листків облітають зірками з гілок,
Догорають вогні по алеях зів’ялого саду,
Сонце теплий палац зачиняє уже на замок.
Нерозгадана казка яскравих осінніх мелодій
Відлітає у вічність за обрій сумним журавлем,
Затихають загублені звуки останніх акордів,
Лиш останній пожовклий листок затанцює з дощем.
Сірий день на оголений світ уже диха морозом.
І пухнасті хмарини вкривають небес береги.
Притрусив снігопад чорну землю, як біла пороша,
Короновану зиму вітають найперші сніги.
Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Розмінявши в цілунку свої золоті килими,
А він знову тікає вперед по стежках снігопаду,
А він все ж невблаганно спішить у обійми зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814645
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.11.2018
автор: Юлія Л