Не буду кричати про тебе, моя зачарована,
Така неповторна і рідна, колиско моя,
Молитимусь тихо твоєю правічною мовою,
Піснями сповита, єдина у світі земля.
Тут небо і степ обнялися в пориві жагучому,
Пречисті світанки над стомленим полем цвітуть,
Тут голос трембіти блукає карпатськими кручами,
Ночами Господь викарбовує зоряну путь...
Грядеш з забуття, кобзарями твоїми оспівана,
Воскресла з пожарищ- смертей, із чужинських обмов,
Тернисті шляхи торувала з високою вірою
У правду одвічну своїх золотих хоругов...
Високі слова не промовлю, моя зачарована,
Така неповторна й болюча, - мене не суди.
Лише припаду після довгого шляху, згорьована,
До чистої тої твоєї живої води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814780
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)