Намиста разки на калині застигли,
Морозом убиті, умиті дощами.
Вони ще напитись любові не встигли,
Тієї, що в веснах так снилась ночами.
Яка у барвистім ховалася цвіті.
І слухала спів голосних солов»їв.
Вона залишилась у теплому літі,
У травах, у зіллі розкішних гаїв.
Тепер та любов пломенить на морозі,
Від неї бентежиться серце калини.
Напевно вона зрозуміти не в змозі -
Чому терпкувато – гіркі в ній краплини….
21.11.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2018
автор: Валентина Рубан