Губилася стежина поміж ними,
Коли ходив землею листопад.
Листочки з оченятами сумними
Летіли повсякчасно невпопад.
На холоді німіли їхні пальці,
І погляди не гріли вже серця.
Куди йдете ви, зморені блукальці,
Невже шукати казку без кінця?
Уже давно нема тієї стежки.
Самотній сніг гуляє у полях.
Та не торкає з листячка мережки,
Невже він хоче відновити шлях?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2018
автор: Світлана Петренко