Дивився у очі, неначе в останнє,
Дивився й дивився, немов на прощання.
Я мріяв про неї, не міг надивитись,
Бо мав в своїх мріях навік розчинитись.
Вона заховала образу далеко
І крила розправила, наче лелека.
Можливо відчую вину я потому,
Коли крок ступлю до імення святого.
А серце болить, розриваються груди,
Чи буде кохання? Чи буде? Чи буде?
Чи вітер нагряне, що серце остудить?
Молитимусь Богу. Можливо полюбить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2018
автор: СЕЛЮК