СПОВІДЬ НА ЧУЖИНІ (ЗА П'ЄСОЮ Б. ГРІНЧЕНКА

Чи  добре  то  жиється  в  чужині
Де  рожі  квітнуть,  де  палати  царські,
Запрошує  султан  в  обійми  палкі
Чи  світять  там  ті  зіроньки  ясні  ?

Можливо  так,що  перший  час  ясніше  сяють
З  коханим  мов  до  сонця  ти  злітаєш
Коли  ж  бо  настає  туги  хвилина,
Тоді  і  сниться  люба    Батьківщина

Хоч  добре  тут  жиється  й  ходять  слуги
В  достатку  я  живу  і  султан  любить  
Душа  моя  належить  Україні
Болить  вона  як  рідний  край  в  руїні

Я  щиро  дякую  тобі,  Борисе  друже,
Поет  палкий  що  Україну  любить
Твої  творіння  пробуджають  в  серці
Нові  слова,що  з  розуму  не  стерти


Аж  поки  на  папері  мов  в  люстерці
Ти  їх  живих…  Дітей  поетових  своїх
Ці  римування  в  вірші  не  побачиш,
Вві  сні  глибоко  не  заснеш.

А  суть  така  твоєї  п’єси,брате,
Усе  на  світі  можна  проміняти
Хатину  у  палац,  бідність  в  багатство
А  краю  рідного  не  можна  відцураться

Бо  як  родився  в  солов’їнім  краї
З  молоком  матері  любов  ту  випиваєш
І  нині  так  хоч  добре  за  кордоном
Стараємось  завжди  вернуть  додому
У  ріднім  краї  сонечко  тепліше,
В  нічному  небі  зіроньки  ясніше.
Так  пише  той,що  відчуває  серцем
Любов  палку  до  Батьківщини-неньки!

       23.11.18  Р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814993
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.11.2018
автор: Ігор Козак