Порівняю життя своє з осінню…
Що пливе, як хмаринка із просинню.
Вигравало духмяними квітами,
Йшло стежками дощами розмитими…
Вкрилось дерево роду листочками…
І розквітло у сім’ях рядочками…
А в косі вже тумани заплетені…
В них турботи й тривоги уплетені.
Багровіє ще серце калиною,
Вірністю виграє лебединою.
В ньому любов - білий цвіт хризантеми,
Краща за сяйво перлин діадеми.
Тривоги мої сумні й безпідставні,
Як ночі холодні і безпорадні…
То обличчя в рум’янці із свіжістю,
Як засяє усмішка грайливістю…
Погляд очей, як туман таємничий,
Чарами манить у світ мальовничий.
Думки – то небо безкрає і чисте…
В листі барвистім дорога терниста.
Дні, як листочки спадають осінні…
Як кадри з дитинства, юності тіні…
Віртуозно в душі виграє саксофон -
Моя Осінь кружляє в Вальсі-бостон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814998
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2018
автор: Любов Таборовець