Перед очима – мутна пелена,
Від голоду опухло навіть личко.
В холодній хаті я лежу одна –
Нема ні тата вже, ні мами, ні сестрички…
Я б плакала, та в мене сліз нема.
Уже несила й випити водиці.
Могильна тиша душу обійма…
Засну, а, може, хліб мені присниться…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2018
автор: alfa