ТРИ АНГЕЛИ.

                                                                                                                   Мы  приходим  и  уходим  по  воле  Его.
                                                                                                                   Век  за  веком,  день  за  днем  по  воле  Его.
                                                                                                                   И  вся  планета  в  движении  по  воле  Его.
                                                                                                                   Все  живем  мы  по  воле  Его.
                                                                                                                                                           Валя  Таран,    12    років.
За  руку  вечір  ніч  приводить,                                            
Тамує    людські  сварки,  битви.
І  благодать  на  Землю  сходить
З  словом  вечірньої  молитви.                            
                 Коли  акорди  дня  стихають              
                 І  справ  земних  спадають  пута,
                 До  мене  ангели  злітають  -                                
                 Вся  трійка,  серцем  не  забута.      
Із  тридцять  третього  приходить,
Мов  з  небуття  в  наш  час  вертає                      
Старша  сестра.  І    не  знаходить  
Колись  обіцяного  раю.
                   Не  відлунав  ще  крик  лелеки,
                   Що  тебе  мамі  опустила,
                   Як  ти  за  нею,  вже  до  Лети,      
                   Осіннім  птахом  відлетіла.
Кружляла  смерть  по  Україні
З  гебістом  пяним  у  обнімці.                  
А  ми  в  одному  були  винні  -
Ми  називались  –  українці.
                   Не  пощастило,  люба  сестро,
                   Що  не  тоді,  не  в  тій  країні
                   Зійшла  на  землю.  Зріло  пекло
                   В  той  рік  на  нашій  Україні.
Приходить  Соня.  Сорок  сьомий  -
Твій  рік  народження  і  смерті.
В  літо  ввійшла,  як  сонця  промінь,
І  відійшла  уже  у  серпні.
                 Не  встигли  урожай  зібрати  -
                 Прийшла  вказівка  від  генсека:
                 Селянам  хліба  видавати
                 По  половині  пайки  зека.          
Знов  з  України  полетіли
Душі  прощенних,  вже  не  грішних.
А  мене  сумніви  посіли
У  істинності  істин  книжних.
                 Перечитавши  першу  книжку,
                 Натрапив  на  слова  сумнівні              
                 І  запитав  я  сво̛ю  неньку:
                 -  За  що  це  Сталіну  «спасибі»?
Вік  не  забути  теє  дійство!
Багато  доказів  надали!..
І,  що  щасливе  в  нас  дитинство,
Мені  назавжди  вкарбували.
                 Не  забував  я  тих  уроків
                 І  стримував  думок    посили.            
                 Лиш  згадував,  як  в  вісім  років
                 Твій  хрест  ніс,  Соню,  до  могили.        
Приходить  Валя.  Вже  б  був  леґінь…
Чотири  роки  як  полинув
У  вирій,  в  зоряну  безмежінь,
Чи  на  небесну  Україну.
                   Був  охматдиту    гематолог,          
                   Реанімації  бездушність.
                 “Ваш  вид  болезни  очень  дорог”-
                   Діагноз  –  вирок  був  по  суті.      
Права  старого  Гіппократа
Посіли  люди  прагматичні.
Ціна  життя  та  лік  витрата  –
Поняття  в  них  математичні.
                   Ні  юність,  ні  знання  трьохмовні,
                   Ні  віршування  по-англійськи
                   У  бік  життя  не  нахилили  
                   Терези  в  душах  медицинських..
Хоч  перша  леді*  ,  як  ведеться,
Була  патроною  лікарні,
(В  часи  кучмівські  про  те  йдеться)
Без  доларів  надії  марні.
                   Давно  сусіди  змели  в  сміття
                   Хонекерів  і  чаушесків,
                 А  ми  доношуєм  лахміття  -
                 Секретарів  з  часів  совєцьких.              
Ні  докорів,  ні  проклинання,
Коли  прощався  з  білим  світом.    
Залишив  спадок  на  прощання:
Рядки  віршів  ,  як  заповіти.
                   Летять  до  мене,  ніби  з  неба,
                   Від  Іскри  Божої  твоєї,
                   А  я  дописую  за  тебе
                   Обірвану  життя  поему.    
Я  розповів  посланцям  згодом,
Як  жив  і  що  не  встиг  зробити.
Що  падав  ниць  лиш  перед  Богом.
Обрав  одну,  щоб  вік  любити.
                   Замислені  ангельські  очі
                   Й  питання  серце  в  них  читає:                    
                   -  А  в  цім  житті,  в  ті  дні,  як  ночі,            
                   Твоя  Свіча  завжди    палає?                
         06.  03.  07.        Г.  Орел.    м.  Обухів.

 *  Вибачте  слово  недоречне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815072
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2018
автор: Г. Орел