Я плакала… і сльози по щоках,
Струмком стікали вниз на груди й шию,
Колючий щем в повіках-пелюстках,
Здавалося, від цього я завию.
Хотілося зіниці в світ відкрить,
Та сльози закривали пеленою,
Як можна з таким болем далі жить?
Не знала я, як впоратись з собою?
Я плакала… і в океані сліз,
Втопити було можна земну кулю,
Це був тяжкий, душевний фаталізм,
Коли у кухні різала цибулю.
24.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815133
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч