Як сиро, пусто на душі,
немов прийшла остання осінь,
і не рятують кунтуші,
і музика не лине зовсім,
і серце крають лемеші…
І знову хочеться за руль,
колеса просяться в дорогу,
і вкотре доля креслить нуль…
Усе залишити за рогом?
Набив іще я мало ґуль?.
Усе то невимовна гра,
яку не в силах я збагнути,
а на очах – лише мара
і душу оповили пута?!.
Із цим кінчати не пора?
Що скажеш, Господи?
Пора?!
25.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2018
автор: Олександр Мачула