Полоще душу крижана печаль,
Що біля щастя причаїлась тихим сном.
Не знаю, чи мені самій так жаль,
Що сумніви вкривають нас крилом?
Чом темрява холодна огорта,
Коли сміється за вікном світанок.?
Чого самотність ніжно пригорта,
Збираючи, мов роси, сльози в жбанок?
Проліг між нас, мабуть туман – обман,
І ні прогнати його, а ні зворушити.
Якщо нещирість пробіга то тут то там,
Чи варто Щастя із нічого шити.?
25.11.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2018
автор: Валентина Рубан