Шкварчить? Шкварчить... Бруднить атласний лацкан
І сипле попіл на лискуче тло,
Ні, ти - не Проня, я - не Голохвастов,
Та хто ж дивився за дзеркальне скло?
Та хто ж побачить за примарним лоском,
Помітить хто за товщею вітрин,
Ниття сердець, які стікають воском...
(не забруднити б тільки магазин)
Не забруднить, не вляпати б костюма
свого, чужого - вовну, шовк чи льон...
Ти - не Кортес, а я - не Монтесума,
хоч добровільно здався у полон...
Я роздягнув тебе, мов капустинку -
Лист за листком, дістався до нутра,
тендітного, немов тонка травинка...
А ти про "досить"... Ні, мала - пора!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815409
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2018
автор: Redivivus et ultor