Це божевілля - чорним брудом біле...
Ніхто ясному шансу не дає.
Враз сірі круки присмерк цей обсіли:
Моє!
Це божевілля - обілити чорне,
І плескати в долоні, що це так.
Всі в захваті, бо цей митець проворний
Мастак!
Це божевілля. Хворому байдуже,
Він світ побудував собі простий.
Мені говорять - перетерпиш, друже.
Прости!
Я ще дивуюсь (не сміюсь, не плачу) -
Невже у всьому винна я сама?
Безсила я, не чую і не бачу,
Німа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815424
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2018
автор: Любов Вакуленко