Просто осінь

                                 

Печалиться  осінь  єдиним  листом  на  березі,
Під  блюз  елегантний  теплінню  німого  проміння,
Що  плине  за  обрій  у  хмар  діркуватім  ковчезі,
В  полоні  вітриська  позбувшись  канатів  тяжіння.

Відгомоном  чванства    давно  зубожіла  діброва,
Опалим  покровом  шурхоче  у  яр  босоного.
Гойдає  на  косах  зазимки  верба  мармурова
Над  люстром,  прихриплим  кугою,  ставка  вороного.

Зриваються  ноти  дрібною  моквою  під  ноги,
Щоб  вальсом  серпанку  на  ранок  впокоїти  ниву…
Заклякло  дивлюся  у  небо  не  маючи  змоги,  
Сльозу  дощовиці  змахнути  із  вії  тужливу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815445
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.11.2018
автор: Осіріс