Мій незнайомцю,
як бачиш пізня осінь зустріла нас м'ягеньким , пухнастим сніжком, але слизькі асфальти все ж залишились бездушними . Так і протирають свої льодяні хребці, аби познущатись і похіхікати над скурпульозними, обережними перехожими, які кожного разу намагаються тримати рівновагу.
Говорю відкритою гордістю , що моя дупка ще не зазнала страждань і щедрого стусана від маленького природнього лиха. Та я впевнена все ще попереду і в цій ситуації мене ще застануть зненацька.
Набагато частіше позначка термометра показує неприпустимі речі, а саме мінус 5 і нижче. Це ж просто сказитися можна, хоча поки я захочу пообурюватися, то мій ніс почне перетворюватися на ніс оленя Рудольфа. Впевнена ти б оцінив мій вигляд та із безсумнівною впевненістю знаю, що поцілував би його. А ще дуже сумую за твоїми тепленькими долонями, адже зимові рукави не рятують мої крижані кінцівки рук. Кажуть, що " холодні руки має той. хто має гаряче серце". мене це не тішить, коли мій автобус спізнюється на 15 хв в жорстоко-звірячу хуртелицю.
Сумно без тебе, але тішить думка, що ми ходимо по одній землі і як два ідіота ловимо сніжинки язиком. Віриш...багато "кавалєрів" намагаються вразити своєю майстерністю "пікапу", але...їм не досягнути твого рівня. Коли лише твої ясні очі змушусь мене уважно слухати серцебиття чорнявих розширених зіничок. Душа потребує чогось простого, але рідного.. а не дешевого , пустого й фальшивого.
моя душа потребує тебе. Не мерзни , адже ти - мій останній шанс зігріти холодні замерзлі кінцівки мого серця..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2018
автор: дівчина з третього поверху