Еден, літав так високо. Ти-птах.
Ти був зі стайою, здавалось, до кінця,
але відбився, підбитий. І де твої ключі?
Не полетиш туди де добре.
Холод навіки у твоїй душі.
Еден не забути цей політ.
Змах крил неначе дотик електродом.
Ти поставив все на довіру та опинився скраю.
Чи твої брати тебе забули,
Чи вирішив залишити мрії стаї.
Еден, єдиний, неповторний.
Ночами погляд в небеса.
Зорі наче кличуть,
але під ногами знайома та земля.
Обломлена душа, як ті крила,
а в подумках все той політ.
Еден, птах-тепер ти орел.
Ще мить-і ти в небесах,
пройшов через обломки,
і ось без зграї гордий орел.
Політ немов подих волі в повні груди.
Та повертає туди, де шрифти падіння на землі,
де рідні сліди та пройдені дороги.
Еден, літаєш так високо. Ти-птах.
Незабутий цей політ.
Не забути цих доріг.
Пройшовши через усе
літаєш високо і гордо.
Так, Еден, ти птах....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815558
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2018
автор: Володимир Кос